Упертість – не мудрість

           З метою неповторення чужих помилок, звертаємо увагу всіх керівників апаратів судів на ситуацію, яка склалась з одним із Ваших колег.

Перебуваючи на керівній посаді державного службовця та усвідомлюючи ступінь відповідальності, ним було навмисно порушено законодавство, а саме:

- Закон України «Про державну службу»;

- Закон України « Про судоустрій і статус суддів»;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 169 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців»;

- Накази та розпорядження голови суду.

За поданням голови суду, керівника апарату звільнили з займаної  посади за порушення трудового законодавства.

Звільнена особа звернулася  з позовом до суду про скасування наказу та поновлення на роботі, але в позові було відмовлено повністю.

Не  погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, вищезазначена особа звернулась до касаційної інстанції, яка своїм рішенням встановила, що обставини викладені в наказі про звільнення територіального управління знайшли відображення в суді, а саме:

«-позивач, перебуваючи на посаді керівника апарату суду, всупереч вимогам розпорядження голови суду, самостійно здійснювала розподіл цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні порушення між суддями, в той час, як зазначені обов’язки було покладено на помічника голови суду;      
          -всупереч вимогам Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців та розпорядження голови суду, наказом керівника апарату суду, до складу конкурсної комісії, створеної для відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців, не було включено представника кадрової служби суду;

           -порушуючи вимоги статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивач надавала довідки, надсилала листи різного характеру до Вищої ради юстиції України, апеляційного суду Донецької області, правоохоронних органів, в тому числі й з приводу розгляду певних справ, від свого імені, в той час, як саме на голову місцевого суду покладено обов’язки представляти суд, як орган державної влади у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
           -крім того, позивач ігнорувала наказ голови  суду, відповідно до якого відповідальним за зберігання та використання гербової печатки суду призначено помічника голови суду, втручалась в підписання судових документів, а саме: завіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи замість суддів, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки суду.»

         Суд касаційної інстанції вирішив, що допущено чисельні порушення  посадових обов’язків та за своїм характером вони виходили за межі повноважень керівника апарату суду.

         В той же час в ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначається: «Правовідносини з питань призначення та звільнення керівника апарату суду регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Правовий статус працівників апарату суду відповідно до ч. 5 ст.149 цього Закону визначається Законом України «Про державну службу» (далі Закон).

         Згідно зі ст. 30 Закону крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, визначені додаткові підстави припинення державної служби.

         ТУ ДСА України було внесено зміни до наказу  згідно з рішенням суду, зміст якого передбачає звільнення з займаної посади, не відповідно до Кодексу законів України про працю, як зазначалось в наказі територіального управління, а за порушення присяги державного службовця, передбаченою ст.17 Закону.

Слід додати, що перед звільненням керівнику апарату було запропоновано подати заяву про звільнення за власним бажанням, що дозволило б зберегти статус державного службовця, право на пенсійне забезпечення та грошову допомогу державному службовцю, та інші соціально-правові гарантії, які закріплені в Законі. Але остання не скористалась наданою їй можливістю, в результаті чого вона втратила право на отримання зазначених соціальних гарантій.

Требо пам’ятати всім,  що при зарахуванні на державну службу особа приймає присягу, текст якої зазначено в ст.17 Закону, яку повинна виконувати суворо та беззаперечно.

В той же час, повинна мати на увазі, що при допущені порушень законодавства, требо реально оцінювати ситуацію, яка склалася і які наслідки можуть настати саме для службовця.

В даній ситуації бажано пам’ятати народне прислів’я про те, що  «Упертість –  не мудрість».